ЧИСТОСЕРДЕЧНОЕ ПРИЗНАНИЕ
«Сердце мое, не стучи!
Глупое сердце, молчи»!
Я не в силах сдержать волнение,
И не могут молчать уста.
Все, чем сердце мое наполнено
Я открою другим неспроста.
Человек не рожден одиноким.
Тайны скрыть он совсем не готов.
Даже в мыслях к другим обращается
И сказавши, жалеет потом.
Мы страдаем порой многословием.
Сколько в мире напрасных слов….
И хотя мы придумаем фантики,
Мало тех, кто нас слушать готов.
Как хотелось бы быть выразительней,
Чтоб весомее были слова.
Наше «нет» чтоб таким оставалось….
Если «да», пусть останется «да»!
Матфея 5:37 «Пусть ваше слово «да»
означает «да» и ваше «нет» -- «нет», а
что сверх этого – уже от Злого.»
ЩИРОСЕРДЕ ВИЗНАННЯ
" Серденько, не тріпочи!
Стій, нерозумне, мовчи!"
Хвилювання не вмію стримати
І не можуть мовчати уста.
Все, чим серце моє наповнене,
Розповім я усім не спроста.
Бо народжені ми не самітні.
Таємниць не сховаєм ніяк.
Навіть в думці спілкуємось з кимось,
Щоб сказавши, жаліти відтак.
Ми страждаємо від многомовства,
Скільки в світі даремних слів….
І хоча їх вбираєм в обгортки,
Мало тих, хто їх слухать хотів.
Як хотілось би бути конкретним,
Щоб вагомими були слова.
Наше «ні» щоб таким залишалось.
Коли «так», хай залишиться «так»!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499633
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.05.2014
автор: НАУМ