Був сам з собою в одиночці
І ці обставини вивели з його душі
На світ таке розмаїття словесних фарб,
таку незчисленну кількість віршованих думок,
облямованих болем і тугою!
Непередаване, недовідоме почуття!
Твердість духу в поєднанні з
Віршованою мовою;
Знаннями і світоглядом;
З великою Любов’ю.
Туга, журба і непримиренність;
Нескореність: все – це Стус!
Таких, власне, мало.
Мало таких, хто їх знає.
Але, стрівшись один раз,
Не зможеш жити розрізнено.
Захочеш щоденно
Заглиблюватись в його присутність:
читати, вслухатися, дивуватися,
милуватися, насолоджуватися,
вбирати в себе цю красу і неповторність.
Не заздриш,
Але усвідомлюєш велич Духу,
Яким наділив людину Господь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499578
Рубрика: Присвячення
дата надходження 17.05.2014
автор: Едельвейс137