Притулися до мене щокою,
Перед сном я любові нап’юсь,
Вранці я попрощаюсь з тобою
І можливо, вже більш не вернусь.
У хвилини прощання останні
Перед Богом ще раз зогрішу,
І проснусь, підведусь на світанні,
І прощення в усіх попрошу.
Ти прости, ти прости мене, луже,
По тобі я так мало ходив,
Не суди мене дуже, мій друже,
За слабкий і нікчемний порив.
Я не зміг вберегти Україну,
Вирід Неньку занурив в пітьму.
І тепер я востаннє калину,
Як кохану колись, обніму.
Брата брат побиває камінням,
Ляльководи горланять: «Амінь!»
Гублять хлопці земнеє тяжіння
І летять назавжди в височінь.
І пошани не буде "герою"!
Божевільні ми всі ! Я клянусь!!!
Нам мізки заразили війною!
Братовбивство потрібне комусь.
Притулися до мене щокою,
Перед сном я любові нап’юсь,
Попрощаюся вранці з тобою,
Бо не знаю, чи знов повернусь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499402
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.05.2014
автор: Івашина В.І. 2