Кожна ріка тримається берегів,
Рік за роком виношуючи сомів,
Наче дітей-титанів,
Наче перевертнів,
Кожна ріка прагне спокою між
Льодів.
Кожне життя тримається свого плеча,
Кожне плече – твердиня,
Кожна совість в сичах,
Плететься угору мов
Виноград,
Залишаючись у землі,
Як у дорослих гріхах.
Кожне несказане слово тримається
Власної пустки,
Кожна справжня жінка
Тримається чоловіка.
Травневі ночі брунатні,
Як теплої крові згустки,
Жовтіють під ранок,
Як осіннє листя горіху.
І терпко гіркі на дотик,
Як ягоди стиглого глоду.
Усе, що не можуть змінити
Люди –
Врешті лише погоду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499391
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин