Горе тій мамі,що сина немає,
А більше ще тій,що поховає.
Та мама,що сина немає-
Живе поживає і не страждає.
А та -що квітуче життя заховала-
НІ долі ні щастя немає.
Вранці встає-а світ вже немилий
І милий, коханий уже так противний
Ні сонце не гріє
Ні зорі не світять,
А лиш ті турботи
У серці ще тліють...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499264
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.05.2014
автор: Лена Прилуцька