Сьогодні на кухні холодно.
Мої пальці заніміли і зблідли.
я розшиваю свої старі крила,
розтягую пір'я, по одному.
Леонардо Да Вінчі говорить зі мною
зі своєї книги... Спроектовуєм нові крила,
щоб ТИ міг літати.
Мені болить Твій сум. Хоч ТИ і не віриш мені...
Я б розбила себе на молекули
задля того, щоб ТИ взяв собі те,
чого Тобі не вистачає...
Подарована Тобі кров, не є втраченою...
В моєму віці вже не відростають крила,
та я вже вдосталь політала! ...
Безкрайнім небом вкривається вечір
і я знову перетворююсь на АХАТІНУ. ...
Ще знадобиться 125 ночей,
щоб зробити для Тебе ДИВО! ...
Тільки б ТИ прийняв його!
Бо я знаю, що не довіряєш і не віриш мені...
Даремно і дуже шкода ...
Бо я вже стою на підвіконні
цілковито обезкрилена ...
Для Тебе! ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499071
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2014
автор: Lena Greys