Утопія Томаса Мора
Включала інститут
Рабства – врешті чи
Це утопія,
Чи «Кін-дза-дза»,
Не скаже навіть
Данелія,
Хіба що Гія,
Царство йому
Небесне,
Наш український
Герой Майна
Ріда, який досі
Витає між
Касетами
Мельниченка,
Невидимою рукою
Редагує «Правду»:
Утопія у кожного
Своя, але
Рюкзак-вокзал-Росія
Задовольнило б
Усіх.
Ті в ДНР нарахували
89,
Ці в ЮБК ще більше,
Гоголь в могилі
Переписує
«Мертві душі».
Лиш би не стали
Вони переписом
Населення Дюку.
На цьому фоні
Дорожчає цукор,
Наче до того
Все було аж надто
Солодко:
23 роки на діабетичних
Підсолоджувачах.
Тут уже навіть не
Щемить, бо
На тому місці рубець,
Навіть келоїд,
Навіть панцирний
Рак,
А в аптеці тільки
Гематоген.
Навіть скальпелі
Закінчились.
Смерть – це теж
Свого роду утопія.
Життя – це теж
Свого роду утопія.
Навіть теперішнє
Існування не виключення.
Підпільно газета пише:
«Утопія у кожного своя»,
А потім так дрібно
На колонтитулі
«…але рюкзак-вокзал-Росія
Задовольнило б усіх…»
Якщо ви розумієте,
Про кого я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498821
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин