Нічого більш мені не треба,
Лиш сонце щоб заглянуло в вікно,
Я погляд піднесу до неба,
Воно ж на мене дивиться давно.
Кімната променем наллється,
Я з радістю скупаюся у ній,
Відразу так чомусь здається,
Що світ наполовину став вже мій…
Обніму собачку і кота,
Пригорнусь до мами і до брата,
Хоч я виросла і вже не та,
Такою ж залишилась хата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498799
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.05.2014
автор: Плюта Вікторія