Покликало життя в світи далекі,
Валізки складені і зронена сльоза.
Та не забудь про рідний край лелечий,
Про українське сонце пам’ятай .
Хоч є ми всі заручниками долі,
І коримось всім примхам ,що пошле,
Але усе минає мимоволі,
Як доля спить ,то змінюється все.
Країна наша в поросі і крові,
Та вірю,що настануть світлі дні,
Візьми тоді ти весла свої долі,
І поверни до рідної землі.
Туди ,де перші кроки в пишних травах
Ступала впевнено під маминим крилом,
Туди ,де сонце пестило ласкаво,
Своїм небесним і палким теплом.
Якщо у душу закрадеться смуток,
Згадай ,як в нас курличуть журавлі,
І передай його на Україну,
Отримаєш розраду від рідні.
Як тихо хтось постукає у хату,
Знай шлю до тебе спогад добрий свій,
Люби життя і будь завжди багата
На добрих друзів,серця не жалій.
9.05.14 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498626
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.05.2014
автор: леся квіт