Коли ми тягнулися
З Львова
До Криму,
Грудневим
Присмерком,
Стиглим
Вітром,
Все навкруги
Відчувало зиму,
Окрім літнього
Ще повітря.
Ми мали жовто
Блакитні стрічки,
І глибоко посаджені
Очі,
І перманентно
Холодний
Січень,
Кутав нас
У своїй сорочці.
Теплий пісок -
Веремієвий іній,
Місяць як шанкр
Глибоко первинний,
Добре, що тут було
Завжди
Тепло,
Мальоване
Свіжо синє.
Півроку споко́ю,
Півроку моря,
Півроку шепочуть
На сході зорі,
І зовсім примарна
Ще небезпека,
З червоним світлом
В нічних аптеках,
Сичить на
Північному
Колі.
Ми вертались з
Джанкоя
У Львів,
Уже без стрічок
На руках,
Як ще довго
Хворітиме він -
Проросійський
Наш
ЮБК.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498457
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин