Тихо заповза у вікна ранок.
Він ще не сповитий допуття.
Мати дітям лагодить сніданок,
Мати творить старанно життя.
Зашарілась від полум’я груба,
Гуготить і тріщить її кров,
Ненажера, стара та беззуба,
Скільки ж з’їла за роки ти дров?
Без надмірних пишнот та екзотик
Жизть тече тут і завжди текла.
Грає мурки на припічку котик,
Оперезаний щастям тепла.
Сни його не тривожте веселі,
Сам проснеться й розкаже вам кіт,
Як у цій простодушній оселі
Відпочити збирався весь світ.
Попри навіть гріхи й забобони,
Знають хліба і праці тут суть,
А в кутку старовинні ікони
Непохитність буття стережуть.
І не скрипне ображено ганок -
Без запрошень, убрань і взуття
Вже у вікна просунувся ранок,
Щоб продовжилось далі життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498357
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.05.2014
автор: Івашина В.І. 2