[i]« На той раз суддями були
якіїсь два осли,
одна нікчемна шкапа
і два стареньких цапа...»[/i]
Л. Глібов
Новий етап.
Галопом
напролом
або кар’єром, щоб не відставати,
рвонули на кар’єрний іподром
жокеї й корифеї-кандидати.
Така пора: у полум’я –
з вогню,
чи кров із носа,
а на носі –
скачки.
Аби перелетіти западню,
у президенти не полізеш рачки.
Брикають Буцефалами осли,
іржуть у Думі коні Жіріновські,
і «мушкітьори» Києва ростовські
ахейську дерев’яку потягли.
Калігули й Нерони тут як тут
на іноходцях «распевают песни»,
на Боліварі – коміки із Прєсні
проходу у погоні не дають.
Куди Пегасу? Утинають крила
свободі на підводі східняка
з оглоблями ординської кобили,
щоб не було і духу козака.
У гонці за корону – рисаки,
і огирі і жеребці ходячі,
і Росінанти, і звичайні клячі
брикаються копитами таки
і усмиряють голови гарячі.
Як на війні: [i]украденене – собі.[/i]
І коні, і верблюди – у законі.
Зади збивають на сухім горбі
і Швондєри, і Шарики червоні,
кому законне місце – на вербі.
У рішенні великої задачі
ламають списи авгури-знавці.
Стараються донецькі молодці
підняти ставку обраній коняці
із фігою і пальмою в руці.
Всі «противсіхи» нині за одно –
перемішати зерна і полову.
У фаворитах – вершник безголовий
рятує кума, що пішов на дно.
Юрбою ошелешені шакали,
заюшені Одесою в бою
і за зелені, і за «мать твою»
у біснуватих набирають бали.
Вертаються і гуни, і вандали.
Понесли коні Фурію свою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498096
Рубрика: Сатира
дата надходження 10.05.2014
автор: I.Teрен