[b][i]За що ж діди наші воювали?[/b]
За біль сьогоднішніх часів,
Вони тоді іще не знали,
Що вони воюють ні за що.
Вони у мирі жити всі хотіли,
У мирі, злагоді добра.
Невже тоді вони гадали?
Що їхні внуки знову все почнуть.
Війну людську, страшну, жорстоку,
Вони її знову розвяжуть.
І знову кров людська, червона,
Рікою буде литись без кінця.
Та хто то знав?
Що край, ми свій,
Невтомно будем боронити.
Та ще від кого?
Від наших "братьев".
Якби ж вони, тоді те знали...
Що брат піде на брата,
Що знову буде,
Земля у крові потопати,
В жорстокій битві двох братів.
Та, що ж це діється у світі?
Невже ми всі так хочемо війни?
Та ні, ніколи знову,
Нам не потрібний тяжкий біль,
Той біль людської втрати,
Що в серці кожного сидить.
Та ні війні, ніколи знову,
Ми жити в мирі всі бажаєм.
Хоча логічно, те подумать,
Війна тримає весь наш мир,
А ліпше, щоб ніколи в світі,
Війни тієї не було![/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497960
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2014
автор: Viktorovich