Скажіть мені,
Роздмухуючи правду —
Щоб так горіла, аж тріщав вогонь,
Чому мені сумні наснились барви
І барикади й викрики
Й у травні
Розпластані тіла й хрести примарні
Розруха. І молитва між долонь.
Роз рух а.
рух
і роз
пач.
Почорнілі
далекі дзвони —
Як воно болить!
Діждатись благовісної неділі
Чекати щоб всі грати заржавіли
Чекати щоби яблука дозріли
Не нападати і не боронить.
Скажіть мені, як ком не встав у горлі,
Чи довго жити й важко переждати
Чи це гроза, й за нею сонце прийде —
Отак, наосліп, прийде із пітьми?
Й неділя та настане, безумовно
І дійсно поржавіють раптом грати
Й під сонцем враз забудуться всі кривди
Й ми яблука кусатимем рябі.
Скажіть мені — бо ж кожен мусить знати —
Скажіть мені —
Мовчання — невідомість
Скажіть усім, роздмухуючи правду —
Щоб загорілись люди і міста…
Що боронити — то не нападати
Що не здаватись — значить відстояти
Що цінувати — то оберігати
Горіти — жити.
Істина проста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497838
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2014
автор: NNNP