Я твою любов не п*ю,я нею заливаюсь,
Я на малі шматки розпадаюсь.
Моя душа є тонша павутини,
Твоя лиш сонячні краплини.
Так тяжко коли юний сокіл не розуміє сенсу слів,
Коли прості слова ріжуть серце розмахом волів.
Коли увечері ще завсім тихо і голос твій не пролуна…
Для тебе вчитись лише втіха,а я ж залишуся одна.
Твоя історія маленька,моя величніша за ті,
Як капітани рвали небо на палубі порубаних країв.
Коли завмерлі перехожі жахаються від мега цін,
Коли літак травмує долі,коли безумствує доволі
Уява твоїх дат і снів.
Коли від шелесту здригаюсь,а твої м*язи просять сну.
Знай:крізь біль я посміхаюсь,не хочу чути про твою війну.
Ти окупант малого серця,ти лицар завойованих країн.
Шкода,що ти не знаєш як б*є мечами душу снів загін.
Коли від доторку тремчу я ,коли твої розмови є нудні.
Та все ж до тебе прилечу я з анексії чужих гаїв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497556
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.05.2014
автор: Ольга Швидка