Росхристані ночі воєнні,
Розбиті дороги в слідах,
Гарячі бої і окопи студені
Й понині навіюють страх.
Могил братських нам не злічити,
Лише зберегти, що було,
Онуків своїх научити,
Що кожна війна - це є зло…
Могила свята щоб квітками,
До дня Перемоги цвіла,
Засіяне поле житами,
Колоссям співало слова…
Героїв своїх прославляло,
А люди молись за тих,
Кому сонце вже відсіяло,
Кого вже немає в живих.
А дні вже далеко відносять
Часи, що давно відгули..
І сиве волосся на скронях
В героїв страшної війни…
Р.s.Тремтячі руки до могили…
Тепло сердець несуть весні,
Щоб дзвони пам’яті дзвонили,
Тим, хто лишився на війні!
Приспів:
Братські могили, вічний вогонь,
Кольором білим торкається скронь,
А Перемога ОТА назавжди,
В пам’яті має лишити сліди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497552
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2014
автор: Віталій Назарук