Дві червоні гвоздики в руці -
Символ Дня Перемоги Вкраїни.
В небі чутно летять солов’ї,
А в очах все картина руїни.
Ще здається тут вчора стояв…
З неба падав не дощ, а каміння.
Брат на руки у крові упав,
Й на вустах задзвеніло моління:
Забери ж бо мене в небеса.
Як додому тепер я вернуся,
Коли брата згубилось життя?
Що сказати коханій матусі?
Лиш п'ятнадцять, п'ятнадцять було,
Ще ж дитина, ще ж жити і жити.
Не один, так мільйони лягло,
Не змогли ще життя полюбити.
Дві червоні гвоздики в руці
Піднесу я до того мільйону,
Хто в п'ятнадцять поліг у землі,
І зігнуся, та мало поклону…
Знов поринув у спогади тьми:
Повертаюсь додому, домівка…
Не цвіте, лиш одні бур’яни…
Полягла й материнська голівка.
Лише попіл і чорна земля,
Прокотилося колесо смерті
Я зігнувся, втопталась душа.
Замість серця – кусочки роздерті.
Дві червоні гвоздики в руці
Покладу на могилу матусі.
Стане мокро чомусь на щоці.
Спогад з неба: казала «діждуся».
Дві червоні гвоздики в руці,
У старечій, сухій, майже чорній.
Має щастя бриніти в сльозі,
Що живемо в країні ми вольній.
А чомусь лише біль, гіркота.
Де ж той мир за який ми боролись?
У минулому кровна війна…
Так нічого ми в ній не навчились!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497496
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.05.2014
автор: несвідомий