Як про неї, скажи, не співати
І як нею, скажи, промовчать,
Коли вперше тебе в хаті мати
Рідним словом взялась сповивать.
І коли з молоком материнським
Ти всотаєш її таїну,
У житті найдорожчою й близькою
Завжди матимеш мову одну.
Й найріднішими будуть для тебе
Не заморські багаті краї,
А безмежжя блакитного неба
Та зелені співучі гаї.
Можеш мірять широти безкраї,
Підкоряти глибини морські, –
Та повернешся, точно я знаю,
У пенати, з дитинства близькі.
Де вже дикі ростуть полуниці
І притихли чомусь солов’ї…
Та на небо виходять зірниці,
Всі знайомі, до болю твої,
Щоб вклонитися хоч наостанку
Барвінковому диво-садку
І душею співати до ранку
Мами пісню щемливу й тремку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496988
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2014
автор: Надія Гуржій