І знов на серці неспокійно,
Бо на Вкраїні жить невільно.
Нам хочуть волю нав'язати
Брати колишні. Розтоптати
І гідність нашу і свободу,
Та не зламать мого народу.
Народ повстане, прийде сила
Не маю сумніву а ні хвилини.
Велика, сильна, нездоланна
Це молодь наша, наша славна.
Вони родились в краї вільнім,
Їх не поставить на коліна.
Вони вже звикли говорити,
І їм не просто рот закрити.
Бо кожен має свою думку.
І з ким у нас які стосунки.
З ким об;єднатись, жити в дружбі?
Кого забуть? Такі не нужні.
Що буде далі, час покаже.
Народ, останнє слово скаже.
Не просто так усе забути,
Братів оскал, смертельний, лютий.
А Путіна, з усім рашизмом
Нехай засудить Бог Всевишній.
Не просто буде нам простити
Бо сльози ллються й кров пролита.
Ще й діти будуть пам;ятати
Бо в когось вже немає тата.
Вам треба править цілим світом?
Загарбать землі, знищить світло?
Людей у темряву загнати?
Немов диявол жирувати?
А світом править тільки Бог,
Йому лиш віра і поклон.
А хто над людством суд вершить,
Тому й Господь наш не простить.
_______________________
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496598
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2014
автор: Зоя Журавка