Москва сичить! Встромила жало,
Удавом тисне, ще їй мало
Живої крові пролилось.
Упирскує свої бацили,
Щоби забрать останні сили,
Щоб зло Вкраїною неслось.
Знайшла для себе тепле місце,
Хоч це і не її обійстя,
Та тут гніздо собі звила.
Тут ядом ллє, брехню полоще,
Дурманом все стає зароще
Трикольором схід закрива!
Все більше й більше впитись хоче,
Кровицю п`є, мов воду точе,
Нема вже місця куди лить,
Ось очі вилізуть на лоба,
Наповниться твоя утроба,
І тріснеш, в жадібну цю мить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496547
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2014
автор: горлиця