Щоразу як складатиму пазл
мріятиму завершенням....
Я не можу більше!
Пусте і нерівне віконечко
самотнє назавжди, мабуть...
Страх, викликаний мною ж,
Невпевненість і невизначеність
жорстока і вперта...
А тобі нецікаві мої вірші,
так само рівно як і Я...
І нічого не знаєш про мене.
Як я люблю наіння чорнобривців,
яке в унісон з сонцем дихає;
Як я танцюю у темній залі,
де тільки одні очі...
Як я обожнюю торкатися думки
і вмію це робити, від народження...
Не знаєш, що я самітня
і безкрайньо-вільна! !!!
Що я вмію любити
і можу літати, не дивлячись у низ...
І ти так і не дізнаєшся,
що я харчуюся віршами...
не сплю ночами, і сиджу на дахах,
спостерігаючи за birds... ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496465
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2014
автор: Lena Greys