Якимось баклажановим кольором
розтерта моя кров на асфальті...
Я стою у фіолетовім платті
і плачу собі на руки...
С..ки!
Тепер навчуся ненавидіти,
завдяки ТОБІ!
На холоднім і бездушнім зефірі
сидить муха...
С...ка!
Що вона собі дозволяє? що?
Піду від тебе у простір...
Хоч ТИ дарував повітря,
а воно мені цінне,
бо не вистачає регулярно,
вранці і в ночі...
Але то пох...ер!
То ж не тобі
задихатися ранками,
харчуватись світанками,
каву пити захлинаючись,
притиснувши до плеча слухавку...
А я не снідаю....
НІКОЛИ!
В1 собі вкОлю...
Прощавай!
Чи що?
То треба бути простішою,
тупою,
Такою, як всі!
Ай, прости...
Lena Greys
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496426
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2014
автор: Lena Greys