А сніг летить собі й летить,
Кружляє, сипле, носиться.
По підвіконню шелестить,
Зі стуком в хату проситься.
А сніг іде собі та йде,
Веселкою виблискує на сонці.
Сніжинку за сніжинкою кладе,
І знову заглядає у віконце.
А сніг кружляє та кружляє,
І вже не видно неба і землі.
Останній обрис стежки замітає,
І все затихло в білосніжній млі.
Немає снігу ні кінця, ні краю,
Не стомлюється він мереживо плести.
А я його в кімнату не пускаю,
Щоб все тепло для тебе зберегти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496304
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2014
автор: Оксана Бакуменко