Я гаптувала Долю сонцем і вітрами,
Збирала намистинки срібних рос.
Рядки терпляче вишивала за рядками,
Щоб червоніти за Життя не довелось.
Усе бувало: злети і падіння,
І зрада, і підтримка люблячих плечей.
І я сумлінно берегла своє творіння
Від хижих рук і заздрісних очей.
Нанизувала листопади й першоцвіти,
Чередувала квіти, водограї й спориші…
І тим, хто не давав мені перегоріти,
Я віддавала крапельку Душі.
Взамін ніколи і нічого не просила,
Усім ділилася, що мала в закутках.
І Доля щедро, від душі, нагородила:
Осяяла Любов’ю мій життєвий шлях.
Я збережу її, як Святість найціннішу,
Забуду всі невдачі та тривоги,
Назавжди сумніви в минулому залишу –
Лише Любов’ю вишиватиму свою Дорогу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495925
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2014
автор: Оксана Бакуменко