Мені снилось, моя Україна
Не палає війною і болем,
І що пісня її солов'їна
Не надломлена кров'ю і горем.
Мені снилось, не смертю платили
За любов до своєї країни,
Не купляли душі золотими,
В безневинні стріляючи спини.
І в тім сні грала воля по струнах,
І бездарною влада не була,
Не лежали герої у трунах,
Крику й сліз Батьківщина не чула.
І кордон не ділили, не рвали,
Наче серце гаряче у грудях,
І як боляче це ми не знали,
Не вбачаючи зради у людях,
Яких вчора братами ще звали,
Які вчора без зброї у гості...
Ворогами що станем не знали,
На святий посягнули наш простір.
Мені снилось, не було нічого,
Схід і Захід єдині навіки,
У двох мовах - ні зради, ні злого...
Та у досвіт відкрила повіки.
І палає моя Україна,
Її сльози весні не сховати,
Знову впасти без сил на коліна?
Та ми ж тільки почали вставати!
Хай не сон, не солодка омана,
Непростими ми йдемо шляхами,
Все це щоб Україна кохана
Доторкнулась до щастя руками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495841
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2014
автор: Невідомська Вікторія