Молилася. Розчинене вікно.
Розірвана душа на голе тіло.
Котилася у прірву. І ніхто
Руки не дасть. Самотня. Як хотіла.
Замучена. Життям у сто років.
Каханням, що згоріло в міжребір`ї.
Її ніхто іще так не любив.
Вона ніколи ще так не тремтіла.
Спустошена. Від поглядів ночей.
Від пристрасті, що все у ній спалила.
Зруйнована. Як той Пантікапей.
І втриматись... І вижити... Не сила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495778
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.04.2014
автор: Швець Юлія