Маленький хлопчик усміхався так,
наче старезний мудрець,
і посмішка його виникала,
наче птах, що пурхає із клітки,
і мої нутрощі підірвало динамітом
любові до цього світу,
підірвало
й зникло відчуття тривоги
й бачності
до міазматичного руху.
Коли сплю уночі,
наче вбитий,
снить, що колись
я знайду землю
травневих виходів,
і травень вічно
пускатиме тра̕ви
у твоє волосся,
і дихання вітру
потрапить у
твої надгортанні шляхи,
і поцілунки триватимуть
довше
заходів сонця, над якими
спочинуть порожні військові літаки
таку тягу неможливо
спинити,
таку вагу неможливо
принищити.
Щиро
й вдячно
Вдячно
й щиро
зализуватиму
усі
заспокійливі рани,
а на інший берег
любові,
зась,
там смерть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495705
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.04.2014
автор: Immortal