Ну цілуй мене, цілуй!
Хоч до крові, хоч до болю,
Хоч не влад та зимна воля,
Палко, пристрасно милУй!
Перекинута он чашка,
Для веселих, не для нас.
Зрозумій ,моя ти пташко,
На землі живуть лиш раз.
Оглянись. Спокійний погляд,
Кинь в затьмарену імлу.
Місяць, як ворона поряд,
Крутиться , жене пітьму!
Ну цілуй же, я так хочу.
Пісню морок проспівав .
Мабуть смерть мою пророче,
Небо все вже облітав!
В’їдлива, небесна сила!
Як вмирати, то й вмирать!
Аби близько була мила
Щоб до смерті- цілувать!
І щоб завжди мені снилась,
Десь у кущику в гаях,
Й черемшиною носилось,
Палке слово-« я твоя»!
І щоб світ при повній чашці,
В білій піні не погас,
Щоб співали моїй пташці-
На землі живуть лиш раз!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495424
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2014
автор: горлиця