А верби плакали до ранку,
Котились сльози рясно з віт.
Про Україну - полонянку
Тепер вже знає цілий світ.
Її, у власному полоні
Роздіту, биту і сліпу
Несуть у прірву дикі коні
По вже запроданім степу.
І почорніло небо синє,
Не в’є гнізда підбитий птах,
Не чуть трембіт на полонині,
Лиш стогнуть дзвони по церквах.
Лише правителі неситі
Народну кров, мов воду, ллють
І по двадцятім вільнім літі
Вже душі людські продають.
А верби плакали до ранку,
Котились сльози рясно з віт.
Про Україну - полонянку
Тепер вже знає цілий світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495346
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.04.2014
автор: Івашина В.І. 2