Ввірвалась у серце пожаром незгасним.
Крізь роки те полум”я гріє.
Ти – річка кохання, наповнена щастям.
Я п”ю, не нап”юсь тої мрії.
Приспів:
Марічко, Марічко
Осяяне личко
Осіннім вогнем калиновим.
Струнка, як тополя,
Душа – щедре поле
Укрите в килими медові.
Моя ти перлина, що душу лікує,
Ліхтар у життєвих тунелях.
Ти – крила надії, якими лечу я
Крізь бурі, пучини і скелі.
Приспів:
Прости не зумів я стать тінню у спеку,
Притулком в сльоту, хуртовину.
Зате ощасливив нас тричі лелека,
Пізнали кохання глибини
Приспів:
В тобі розчинився, як сонце в тумані,
Мов вітер над степом широким.
Злилися навіки палкими серцями.
Ріднішаєм з року до року.
Приспів:
Пожар той незгасний став ватрою дому,
Котра всі серця зогріває.
Хай вічно на радість усьому живому
На світі кохання буяє !
Приспів:
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495312
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2014
автор: Юрій Прозрівший