Не обійме, не пригорне
Травень травами мене.
Моя мрія ілюзорна
Непомітно промайне.
Промайне і тихо згасне,
Мов комета уночі.
А горіли ж так прекрасно
В божім храмі дві свічі.
Дві свічі—два серця милих,
Дві душі—і цілий вік.
В травах срібних та похилих
Віри зрікся чоловік.
Він пішов і загубився,
Втратив розум, часу лік.
І просився, і молився
Бідний грішний чоловік.
Бачив він пречисті храми,
Чув церковний передзвін
І несло його вітрами
Божевільних перемін.
Безталання непроворне,
Гасне сонце осяйне.
Не обійме, не пригорне
Травень травами мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495133
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.04.2014
автор: Івашина В.І. 2