Як же швидко відцвів невблаганно
Наш садочок, закоханий в шлях.
Я сьогодні піду рано—рано
Чисті роси збирати в полях.
Щоб позбулась ти смутку, відчаю
По тім цвіті, що скинув наш сад.
В чистих росах тебе я скупаю,
В тиху ніч покажу зорепад.
Я осиплю тебе пелюстками,
Тих троянд, що червоним цвітуть,
Я до щастя відкрию всі брами,
Ти—щаслива! Такою і будь.
Будем слухать з тобою відлуння
Весен тих, що нажаль не вернуть.
Не журися за ними, красуня,
Ти—красива! Такою і будь.
Як же швидко відцвів невблаганно,
Зачарований шляхом, наш сад,
Диха осінь за літом рахманно,
Вже обійми розкрив листопад.
І покриється листям дорога,
І зберуться у вирій птахи.
Я прощення проситиму в Бога
За сподіяні нами гріхи.
Також Бога я буду благати,
Щоби знову розквітнув наш сад,
Щоб барвінок стелився до хати
І троянди гойдав палісад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494927
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.04.2014
автор: Івашина В.І. 2