Світло завжди мало здатність світити,
Даючи рослинам можливість рости.
Без світла їм ніяк не прожити,
Без нього їм ніяк не цвісти.
Рослини люблять землю корінням,
Землю з якої їм судилось рости.
Мабуть, вони пишались цим вмінням,
Коли купалися в краплях роси.
Рослини дарують повітря з часів зародження світу.
Вони просто стояли тут вже надто давно.
Надто, для того щоб людину хоч трохи любити,
Вони втомились дивитись на все це багно.
Та вони змушені все це й надалі терпіти,
Жертвуючи листя своє нам на прожиття.
Змушені лише тому, що не вміють ходити.
Змучені всім, вони дають нам кляте життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494777
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2014
автор: Stranger21