Допоки у моїй державі
Смердіти буде зелененький дух?
Розкинув ланцюги тужаві
І всім горлає, що він друг.
Йому напевно краще знати,
Чом наше серденько болить.
І нумо швидко рятувати,
І від "бендерів" боронить!
А з ним продажні упирі,
Підступні, хитрі вурдалаки,
Злетілись, наче комарі,
І скаляться, як вовкулаки.
Згинь, кодло, ваше царство - ад!
Наш край під Божим омофором.
Брехливих досить серенад,
Хай тих людей покриє сором,
Хто продавався за п`ятак,
Братів оббріхував і лаяв,
А в серці бідний, як шарпак.
Країну на шматочки краяв.
Живи рідненька Україна,
Живи народ мій, процвітай!
Хай кожна совісна людина
Пізнає тут маленький рай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494615
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.04.2014
автор: Козаковцева Вікторія Володимирівна