Велика мудрість – полюбити Смерть.
І цьому треба вчитись.
Життям наповни Чашу вщерть,
Розв’язці дай звершитись.
І не боятись научись,
(таємного не знаєш).
Ти був присутній ТАМ колись,
Того не пам’ятаєш.
Там за порогом інший світ
У мирі і спокої.
Там не існує біль і гніт.
Там вічності покої.
Позачасове там буття.
Земне життя – миттєвість.
Хоча і тут є здобуття,
А все що потім – безвість.
Так люди думають в страху,
Невіглаством пойняті.
Малюють Смерть страшну й лиху,
Не маючи поняття
Що Смерть – народження в життя.
Життя у формі новій.
У статус новий прийняття,
Комічністю прозовий.
Тож поважати і любить
Потрібно неминучість.
Вона дає можливість жить –
У вічності співучасть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494392
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.04.2014
автор: Едельвейс137