Несміле сонце розігнало хмари,
Своїм промінням розбудило ліс.
Ховаються в деревах сонячні примари,
І вітер подих весняний приніс.
Іще замети скрізь і кучугури -
Лежить в лісах останній сніг.
Напівпрозорі крижані фігури
Лягають, танучи, до ніг.
Вже сніг важкий і сірий від води
На сонці мліє і тече струмками.
У плині березневої ходи
Земля під сонце тягнеться боками.
Прозоре небо, чисте і блакитне,
Наповнюється щебетом і передзвоном.
І несміливо, лагідно й тендітно
Весна влаштовується в царський трон.
Весна прийшла і принесла надію,
Оновлення, пробудження від сну.
І я весні, як в перший раз, радію
Вливаю в серце її пісню голосну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494215
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.04.2014
автор: Оксана Бакуменко