Лиш ти у пам’яті залишишся навіки,
Твій образ їздить струнами душі,
Твій сміх для мене забуття і ліки,
І поцілунків гра, торкаючись руки.
Я не любив тебе як ти того вартуєш,
Лиш градом поцілунків посипав,
І зараз ти мене нітрішки не ревнуєш,
А я в вісні крутивсь, коли він міцно спав.
Ти з ним ідеш за ручки, обнімаєш,
Та час пройшов, я з іншими тепер,
Тебе я також не ревную, просто, знаєш,
Тобою в серці рану я натер.
Живи прошу, як того сама хочеш,
Згадай мене за келихом вина,
Хай ластівка на вухо прошепоче,
Що я живий і це моя війна …
Лиш ти у пам’яті залишишся, навіки,
Твій образ їздить струнами душі,
Твій сміх для мене забуття і ліки,
І поцілунків гра, торкаючись руки …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2014
автор: Віктор Непомнящий