Це наша радість і наша гордість.
Це біль нестерпний, це наша совість.
Це наша заздрість і наша мудрість.
Це наш неспокій і наша мужність.
Ніхто не винен, так ми навчили,
Якщо не любить, ми не любили.
І цю довіку нести провину,
Бо не навчили свою дитину.
Що ми вкладали в дитяче серце?
Любов і вірність чи зради зерна?
Бо, що посієш, те й будеш жати.
Радіти будеш чи сумувати?
Як збилась з шляху твоя дитина,
Це завжди буде твоя провина.
Ніхто не винен...Твоє ж коріння...
Який вже стовбур, таке й насіння.
АвторЗоя Журавка(Іванова).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2014
автор: Зоя Журавка