Було недавно, ще учора
Від передач, реклам і кліпів
Моя уява, квола й хвора,
Жадала спокою і ліків.
В безмежнім просторі та часі
Я загубився, заблукав
І в неприглядній іпостасі
Перед собою сам постав.
Торкнулась горла гостра бритва,
Спинилось серце, дух завмер.
І плач, і стогін, і молитва
В один клубок сплелись тепер.
Як смертно я боявсь вінчання,
Добра поєднання і зла,
Колючий присмерк на світанні
Не обіцяв удень тепла.
І я лежу—лежу без дії
Людським стражданням збитий з ніг,
І на мої вологі вії
Ляга холодний перший сніг
Я ще живий і сніг ще тане,
І я кричу, лечу в віки,
А плем’я гине, плем’я в’яне -
Нові гулаги, соловки.
З газет продажних та екранів
Нам про рожевий чешуть світ,
А ми раби німі у кланів,
Під корінь ріжеться наш рід.
Озирнуся—подивлюся,
Вечір станув, знову ніч.
Жити страшно, жить боюся,
Де ти, Січ? Де ж ти, Ілліч?
Один-- далеко в мавзолеї,
А та-- глибоко у землі,
А ми раби. Раби. Плебеї.
Тавро в нас рабське на чолі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493819
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2014
автор: Івашина В.І. 2