Крізь всі виміри вітром –жаром,
Крізь пекло буднів,попіл днів…
Крізь щоденні всесвітні кошмари,
Пробиватися до морів:
До наметів своїх троянців,
До тих хто все ще залишився:
Відчайдушних,моїх голодранців,
На яких я ще вчора молився!
А далі що?А далі йдем в нікуди:
Нас не допустять в небо,ні…
Немає сенсу сподіватися на чудо,
Спочила Троя на морському дні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493350
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.04.2014
автор: Той,що воює з вітряками