Хто я і що я? –
Музика, сміх!
Йду я на сповідь,
йду як на гріх…
Ніж – в моїм серці,
ніж – у спині –
ось моя правда,
вся у мені.
На перевалах
арніки цвіт,
а на вершині –
сніг,
білий як сонце – сніг...
Може, до нього,
може, до неї
завтра дійду –
все, що загублю,
все те знайду!
Очі орлині,
руки як крила –
хрест на вершині,
хрест… і могила!
Хто там загинув,
хто не дійшов,
хто не підкине
в полум’я дров?
Нині дорога,
завтра не те...
Сніг, заметіль –
все замете.
Хліб наш насущний,
хліб нам і сіль!
Ранок – так просто:
сонце зійшло,
отже, вже день!
Зцілять ще нині,
завтра уже
не допоможе
навіть жень-шень –
корінь здоров’я,
корінь життя.
Там, на вершині,
грань діаманта –
совість моя!
Камінь – на камінь –
гори ростуть;
крапля – до краплі –
ріки течуть.
Хто щось придумав
краще, ніж спів?
Ти все закреслив,
я не зумів!
Міфи, легенди,
мрії, казки…
Люди як птахи –
їм би літати!
Повзати можуть
навіть вужі…
Тут, на землі,
скільки отрути –
стільки мені!
Мов навіжений
в гору іду,
що там побачу,
що там знайду?
Хто я і що я?
Музика, сміх!
Йду я на сповідь,
йду як на гріх…
Створено: 1988 рік
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 77 - 78.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493336
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.04.2014
автор: Т. Василько