Даруй нам, світ, хвилини забуття,
Можливість відсапатися, спочити,
Щоб вічний грім бурхливого життя
Мав човен серця інколи щадити.
Щоб в чорноземі мовних порожнеч
З’являлась раптом та першооснова,
З пітьми якої, виждав свій терпець,
Прокльовувалося пагонами слово.
Нехай гамує погляд укриття,
Нехай вуста кріпить печать мовчання.
Даруй нам, світ, хвилини забуття -
Розчути ноти сутого звучання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492908
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2014
автор: Олег Озарянін