Тече, летить, біжить життя,
Я не встигаю слідкувати,
Лиш раз заплющу очі я,
А час продовжує тікати.
-Куди ти так спішиш? Зажди!-
Його у плечі я благаю.
-Від кого так тікаєш ти? –
Тихо у відчаї питаю…
Я скоро виросла чомусь,
Дитячі дні тепер лиш мрія,
На дах по фото піднімусь,
В думках малечі ностальгія.
А час у відповідь хрипів:
-Якщо колись я зупинюся,
То ти чекатимеш тих днів,
Коли я знову підірвуся.
Адже життя – це зміни, рух,
Метро, яке не зупинити,
Тож доки вогник не потух –
Закінчуй днем вчорашнім жити.
А наостанок час додав:
-Попереду нова зупинка,
Я спогади не відміняв,
Ти в серці лишишся дитинка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492765
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2014
автор: Плюта Вікторія