Здавалось казкою, а сталося брехнею
Я не осуджую і вже нічого не чекаю,
Кричав, благав, щоб стали ми сім'єю,
Через роки сказав, що не тримаєш...
Хотів як інші, щоб до старості за руки
Триматися і з ніжністю дивитись,
Як виростають діти, а згодом онуки,
Хотів як всі душею не старіти..
Здавалося, що в щасті будем жити
Та кожен день не проходив без сварки,
Ти йшов на ліво, ну а я, щоб не сидіти
Збиралася з дітьми і йшла до мами.
І вже на ранок поверталася додому,
Де ти лежав на ліжку в зюзю п'яний,
На жаль не втримаю на плечах я цю втому
Не хочу я тут більше залишатись.
Життя буває іноді нестерпним
Та тим не менш буває і прекрасним,
Ми разом так обожнювали серпень,
Але на жаль ми більше вже не разом...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492763
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2014
автор: Цілковито незалежна