Я проклинаю вас Іуди.
Хай спопелить вас гнів народу,
Хай ваші правнуки осудять
Лакузо – прадідів породу.
Ви розпинаєте Вітчизну,
І насміхаєтесь над нею.
Готуєте зловтішну тризну
Над материнською землею.
Вона чи ж вперше за століття
Вдихнула воленьки ковточок,
А ви з ножами вже стоїте,
Щоб зтяти кволий той росточок.
Вже перекрито кровообіг
І доступ свіжого повітря.
Свинцеві хмари вкрили обрій,
Все менше сонячного світла.
А ви в чеканні нетерплячім
Звороту звичної ярмиги,
Клянете з лицемірним плачем
Утрату братньої кормиги.
Та не надійтесь, не підніме
Угору руки Україна.
І за „прощенням” на колінах
Не поповземо до сусіда.
1994
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492655
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.04.2014
автор: Юрій Прозрівший