Знеособлені
Записи
Стають
Центральною
Стіною
Поміж
Сигаретною чергою
І кавою,
Від котрої,
Вже
Вкотре
Відкриваються очі,
І розплющує
Дно,
І розпластує
Ноги
Сам на сам
Із бідою,
Як на бідних
Родичах
Вицвітають
Карамельні
Кожухи,
й з них
вилітає
щось схоже,
щось схоже,
подумки,
на лелеку сумніву;
сім страхів
із війною в собі,
все що мені потрібно,
мабуть,
зійти
із цього
клятого потужного потяга,
у якому мені зносить дах
зносить й стирає
зносини із спокоєм,
витягує з мене
усю душу,
душить
й роздягає
мої нутрощі
на маніпульовані
хованки
конспірує усі венозні
прояви
кровотечі й втечі в небуття
чи ж бо таке я
хотів
майбуття
чи ж бо таке
він хотів майбуття
чи ж усі мої я хотіли б
такого початку й такого
кінця
досить блять
досить блять
я кажу досить блять
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492306
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.04.2014
автор: Immortal