Справи кепські, страх погані.
Де було це і коли?
Всі солдати олов’яні
До одного полягли.
Полягли в смертельній битві
На війні якійсь малій.
Їх згадають у молитві
На процесії святій.
Пом’януть – та і з кінцями,
Більше сій і більш роди.
Їх залишать із батьками,
З матерями назавжди.
І затихнуть в церквах дзвони
Аж до нових літургій,
І прийматимуть закони
Повні пафосу й надій.
За красивими словами
Прийдуть знов діла пусті,
Так буває завжди з нами
В олов’яному житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492271
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.04.2014
автор: Івашина В.І. 2