За вікном під завісою вечору вітер бушує
Нову арію голосно сильфи* співають душі...
Розривають кайдани із літер і щемно віршують
Все, що тиша міркує, але зазвичай лиш мовчить.
Шепіт серця без дозволу лине до сивого вітру
І питається шелестом листя старої вербИ
Як рівняння одне все проміння і загадки світу
Невідомо для інших таємно ховає в собі?
Запиваю питання і роздуми кавою ночі,
Вона знов заховалась під віями карих очей.
Що мені, милий вітер, сильфіди твої напророчать?
Поки Янгол маленький мій шлях його нитками тче...
*Сильфи, Сильфіди —істоти, вперше були введені алхіміком Парацельсом в якості елементаля Повітря.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491860
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.04.2014
автор: Юліанка Бойчук