Батьківська хатина
Осиротіла край села,
Ніхто туди не їде
Й ніхто не загляда.
А в тій хатині колись
Жила сім'я.
Ох, працьовита ж
Була та вся рідня.
Велика та родина -
Семеро дітей,
Батьки не досипали
Тих малих ночей.
Щоб добре жили
Діточки малі,
Батьки сумлінно
Працювали на землі.
А дітки, що зростали
В убогій тій сім'ї,
Любили працювати
І вдень та вночі.
На буряки ходили
В поле, обробляли,
Своїм батькам
Гуртом допомогали.
Матуся говорила
Своїм діткам:
"Що під лежачий камінь
Вода не підтече,
Нам треба дружньо
Працювати в літку,
А в зимку буде всі ви,
На відпочинку".
Зібрала мама
Своїх дітей дорослих,
Як квочка біля себе
Збира своїх курчат:
"Як я помру" - сказала
Мама дітям:
"Не ворогуйте, діти,
Благаю вас".
Стоїть хатина -
Батьківська сирітка,
Ніхто туди не їде
Й ніхто не загляда.
А де ж ті діти -
Сім'я багатодітних?
Невже забули всі,
Мамині слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491549
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2014
автор: ГАЛИНА ПОЛИЩУК (ЯРМУЛЬСКАЯ)