Давай я розкажу
Тобі про жінок:
Мускатна шкіра
Із вишневим присмаком,
Вологі кінчики пальців,
Повітря, яке приходить
Із присмерком,
Важчає дивлячись
Їм у вічі,
Вони дихають ледве
Чутно,
Але вдвічі
Частіше
Притискаючись до
Ключичних ямок.
Вони видихають
Вже навіть не кисень,
Але ледь вловиму,
Безбарвну жагу,
Яку відчуваєш на
Відстані.
У кімнаті теплішає
Навіть якщо це січень.
Вони вивертають
Твою сорочку,
Вони залишають
В тобі сліди,
Наче на прибережному
Піску,
Вони бентежать тебе
Ще змалку,
Вони схожі на блакитно-
Весняну росу,
Такі ж солодкі їхні
Вуста,
Такі ж прозорі їхні
Зіниці.
Він ніколи тебе
Не залишить
Запах житнього
Їх волосся.
Жінки, вони
Схожі на тишу,
І одночасно
На багатоголосся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491426
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин